Перелистуючи сторінки історії, знаходимо, що перша згадка про медичне обслуговування району Кобищани відноситься до початку ХІХ століття. В малопристосованому приміщенні медичну допомогу населенню надавав фельдшер, а керував цією амбулаторією поліцейський.


В місті Полтаві були організовані: «Община сестеръ милосердія Общества Красного Креста і амбулаторія при ней»-ул.Остроградского, 14, (зараз вул.Куйбишева); «Комитетъ Полтавской Общини сестеръ милосердія Красного Креста», «Амбулаторія» - главный врачъ – Алдръ Михайлович Орловскій (переписано з оригіналу).
Надавали медичну допомогу «фельдшера», «фельдшерицы», «повывальные бабки –масажистки», «фельдшерицы и повывальные бабки», «повывальная бабка и оспорививательницы», «масажистки», «масажисты и масажистки», «повывальные бабки».


Були відкриті аптеки та «аптекарскіе магазини». Працювала «Хирургическая лъчебница Общины Краснаго Креста» (Остроградская, зданіе общины.  (зараз вул.Куйбишева).


Були створені «Лікарняні каси», але в 1920 році ліквідовані, а для завідування закладами в той  час організована тимчасова секція «Страхової медицини».
У перші післяреволюційні роки в м.Полтаві не існувало чітких територіальних меж медичного обслуговування населення, а для надання медичної допомоги в кінці 30-х років на місці нинішнього стаціонару 4-ї міської клінічної лікарні працювала 2-а робітничо-селянська поліклініка. Згідно архівної довідки у відомостях про стан мережі лікувальних закладів Полтавського міськздороввідділу на 1 вересня 1941 року та на кінець 1943 р., значиться поліклініка № 2, яка знаходиться по вул.Фрунзе (номер будинку не вказаний).


В роки німецько-фашистської окупації це приміщення було повністю зруйновано. У післявоєнні роки по вул.Фрунзе 99 (зараз розташована аптека № 6) працювала 2-а поліклініка Полтавського міськздороввідділу. Згідно книги наказів перший запис було зроблено 25.09.48 р., де наказом № 1 на роботу були зараховані: 11 лікарів, 7 медичних сестер, 6 санітарок, 3 медреєстратори, завхоз і 1 двірник.


26.11.43 р. на посаду лікаря-терапевта була зарахована Борисенко Тетяна Семенівна, яка в подальшому працювала головним лікарем, в 1944 р. – призвана в армію.
Під час Великої Вітчизняної війни поліклініка повністю згоріла, і після визволення міста від німецько-фашистських окупантів було надане приміщення  із 5 кімнат: в першій кімнаті знаходилась реєстратура, зуболікувальний кабінет, в другій – кабінет вуха, горла, носа, очний, бухгалтерія, в третій – перев’язувальна, хірургічний, шкіряний, в четвертій – гінекологічний та терапевтичний, в п’ятій – дитяча консультація. Майно, що не зовсім згоріло, відремонтували, зібрали дещо з інструментацію і обладнали кабінети: гінекологічний, хірургічний, зуболікувальний,очний, вуха-горла-носа.


Район 2-ї поліклініки був розділений на 5 терапевтичних дільниць, де проживало 28800 чол. міського населення. Радіус обслуговування від 2-х до 8-и кілометрів, а такі дільниці, як Очеретянка, Огнівка, Горбанівка,     були розміщені на відстані 10 км. Допомога населенню надавалась по всіх спеціальностях.
Туберкульозний кабінет розташовувався в одній із кімнат приміщення поліклініки по вул.Марата 2а, а в 1954 р. переданий в міській туберкульозний диспансер.
06.05.44 р. зав. поліклінікою (головним лікарем) призначено Димшиць Діну Михайлівну.
З 01.04.45 р. на посаду головного лікаря був призначений  Бевзо Степан Лазаревич.
На протязі 15 років з 24 червня 1946 року  по 01.08.61р.головним лікарем 2-ї поліклініки працювала  Городиська Валентина Михайлівна.
23 вересня 1943 року по вул.Марата 11, в 4-х кімнатах була відкрита 2-а дитяча консультація, завідуючою призначена Деркач Зоя Василівна.
З 12.11.43 р.  завідувачем 2-ю дитячою консультацією призначена      Країнська Т.Д.
З 1 січня 1950 року наказом міськвідділу № 244 від 30.12.49 р. 2-а дитяча консультація включена до складу 2-ї поліклініки на правах відділення,  завідуючою відділенням з 09.05.1951 року призначена Остапенко Людмила Володимирівна, потім Ліф Фаня Ісаківна.


З 1962 року дитяча консультація (загальна кількість дитячого населення  складала 4810чол.) знаходилась в приміщенні по вул.Фрунзе 101, (завідувач Довженко Ксенія Федорівна), де зараз розташована кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб 01.07.1977 року консультацію передано до складу дитячої міської лікарні.
Район обслуговування 2-ї міської поліклініки охоплював:  від вул.Шевченко до селищ.Копили, Горбанівка, Розсошенці,  Щербані. Лікарі працювали стільки, скільки було потрібно, інколи повертаючись з викликів після 22 години. Виклики обслуговували пішки, а віддалені – на гужовому транспорті: була 1 підвода і кінь.
На конюшні працював циган, який знав все населення району обслуговування. На автомобілі виклики обслуговувались рідко, а частіше на фаєтоні, де першим сидів циган-конюх, а за ним лікар. В непогоду фаєтон закривався капотом, було дуже романтично, як в кінофільмах.


Для  населення району обслуговування поліклініки в обласній лікарні було виділено 10 ліжок, яких було вкрай недостатньо і більшості хворим, які потребували стаціонарного лікування, медична допомога надавалась вдома.


В архіві знаходиться акт обстеження 2-ї міської поліклініки від 16-17.06.1951 р., де встановлено, що поліклініка розміщена в 3-х непристосованих, тісних приміщеннях, з розривом в 1-2 квартала один від одного, головна будівля знаходилась по вул. Фрунзе, 99  в 4-х кімнатах та маленькій кімнаті для пацієнтів. Маніпуляційний і зубний кабінети були прохідні. . Таке розміщення приміщень, тіснота лікарських кабінетів створювала надто тяжкі умови для роботи.
Поліклініка обслуговувала район з населенням - 28842чол., який був розділений на 5 дільниць, за якими було  закріплено 5 дільничих терапевтів і 2 педіатри. Одна дільниця в середньому обслуговувала від 5000 до 6000 населення  з радіусом  в 3-4 км.. В 1956 році працювало 32  лікаря, було створено 6 терапевтичних, 3 – педіатричних і 1 акушерсько-гінекологічні та 4-фельдшерських здоровпунктів.


З 1958 р. поліклініка № 2 розміщувалась уже в 5-и приміщеннях на різних вулицях: Фрунзе, 99; Фрунзе, 103; Гребінки, 16; Марата 11; Щеміловська 41 (здоровпункт керамічного заводу).
Кабінети були розміщені в старих будинках, потребували капітального ремонту,  коштів на це не виділялось. Два терапевтичних та маніпуляційний кабінети не опалювались через відсутность опалювальних приладів. У поліклініці був відсутній рентгенкабінет, черга на рентгенологічні обстеження складала до 1.5 місяця.
Рішенням Полтавського міськвиконкому № 247 від 1.04.59 року та наказом   № 104 від 31.12.59 р. 2-а поліклініка перейменована в 4-у міську поліклініку,  розпочалось будівництво стаціонарного корпусу. Будівельні роботи здійснювало  будівельне управління житлобуду № 3 тресту «Полтавжитлобуд» за проектом Полтавського філіалу «Укрміськбудпроект».


29 грудня 1962 року наказом міськздороввідділу 4-а поліклініка перейменована в 4-у міську лікарню.
30 грудня 1962 року закінчилось будівництво стаціонарного корпусу на 160 ліжок, що дало можливість покращити якість медичного обслуговування, ліквідувати чергу на госпіталізацію.З 3 січня 1962 року головним лікарем був призначений  Міщук Іван Іванович, який  працював на цій посаді  на протязі 11 років.
На базі лікарняного об’єднання було створено 3 стаціонарних відділення: акушерсько-гінекологічне на 40 ліжок, терапевтичне на – 60 ліжок, хірургічне на  60 ліжок та поліклініка.
У терапевтичному відділенні були виділені спеціалізовані ліжка для лікування хворих з ендокринологічною патологією,  в хірургічному - 10 ліжок для обслуговування травматологічних хворих.
У 1972 році хірургічне відділення реорганізоване в гінекологічне.
Пологове відділення перестало функціонувати в 1998 році.
В 1976 р. по вул.Калініна, 36, була відкрита поліклініка на 750 відвідувань в зміну, що дало можливість створити нормальні умови праці  медичним працівникам та обстеження пацієнтів.
На І поверсі стаціонару, по вул.Фрунзе, 101 в 1977 році було відкрито міське гастроентерологічне відділення.


Поступово район обслуговування змінювався, розширювався, з’явились високоповерхівки, було  збудовано завод «Штучних алмазів та алмазного інструменту». Кількість терапевтичних дільниць збільшилась з 10 до 20.
Мікрорайон розбудовувався, кількість населення збільшувалось і як наслідок   16.06.1995 року було відкрито поліклініку № 2 по вул. Залізній, 17.

З 1 січня 2013 року змінилася структура   4-ї МКЛ. З метою забезпечення реалізації Закону України від 7 липня 2011року № 3612-VІ «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській областях та м. Києві», а також на виконання рішення 26 сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 18 вересня 2012року «Про створення КЗ Центрів ПМСД в м. Полтаві», зі складу 4-ї МКЛ виведені сімейні лікарі та об’єднані в окрему лікарню - Комунальний заклад «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 м. Полтава», юридична адреса якого: м. Полтава, вул. Калініна, 36.

На сьогоднішній день в структуру 4-ї МКЛ входить багатопрофільна поліклініка та стаціонар.